Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ)

Сама назва групи захворювань, говорить про походження їхньої появи. Складність починається не стільки із самого захворювання, скільки із трудності для пацієнта обговорювати з лікарем інтимне здоров'я та початок самолікування, як наслідок такої трудності.

На сьогоднішній день статеві інфекції поділяються на три групи, в кожній з яких лише визначений збудник, або група збудників, дає підстави для постановки точного діагнозу та, відповідно, призначення ефективного і цілеспрямованого лікування. Саме тому, говорити про ефективність чи навіть можливість самолікування, в жодному разі не можна. Наслідки нелікованої статевої інфекції завжди масштабні: це і безпліддя, і функціональні зміни сечостатевої системи, і фізіологічні зміни тканин, що призводять до появи новоутворень, і погіршення загального стану здоров'я людини.

Як і будь-яке захворювання, інфекції, що передаються статевим шляхом, мають спочатку гострий, а згодом хронічний характер.

Симптоми того чи іншого захворювання залежать від приналежності до групи збудників, які їх викликають, але завжди проявляються на початку неприємними відчуттями та виділеннями із статевих органів.

Отже, серед статевих інфекцій розрізняють:

Бактеріальні: сифіліс, гонорея, м'який шанкр, хламідійна, мікоплазменна, уреаплазменна інфекції.
Вірусні: генітальний герпес, папіломавірус, ВІЛ.
Паразитарні: трихомоніаз, педикульоз.

Стисло можна озвучити лише деяки прояви бактеріальних інфекцій та їхні наслідки:

Для трихомоніазу характерний пінистий характер виділень з піхви, зеленуватого кольору та неприємного запаху, що супроводжується свербінням та печінням в ділянці статевих органів.

Хламідіоз також має специфічний вигляд та запах виділень, та найчастіше, окрім статевих органів, вражає очі та суглоби, викликає спайкові процеси в маткових трубах, що веде за собою безпліддя.

Гонорею останнім часом вчені називають суперінфекцією, адже вона все тяжче піддається лікуванню та у більшості випадків протікає безсимптомно. При гонореї спостерігаються гнійні виділення та лихоманка, хвороба часто розповсюджується на сечові шляхи та стає причиною хвороби нирок.

Діагностика та лікування статевих інфекцій

Основним методом діагностики інфекцій, що передаються статевим шляхом є лабораторний. Використовують бактеріоскопічний, бактеріологічний, серологічний та молекулярно-біологічний методи. Вони дозволяють виявити збудника та визначити його чутливість до антибактеріальних препаратів.

Ускладнення, викликані такими інфекціями діагностуються апаратно, за допомогою УЗД. Це дозволяє оцінити стан тканин внутрішніх органів та обсяги розповсюдження.

Окремо слід виділити кольпоскопію, як метод діагностики ускладнень у структурі тканин на шийці матки після запального процесу. Саме структурні зміни у тканинах шийки матки ведуть до розвитку онкологічного захворювання.

Оцінити стан зовнішніх статевих органів та виявити ознаки запалення лікар може і при пальпації, бімануальному огляді.

Лікування інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом завжди консервативне,із застосуванням антибіотиків, як перорально, так і місцево. Статеві партнери повинні обстежуватися і лікуватися одночасно, та утримуватися від статевих контактів до повного виліковування від інфекції. Це має прямий зв'язок з ефективністю лікування.

Про оперативне лікування може зайти мова при виникнення ускладнень від інфекції, які призводять порушення менструальної, репродуктивної функції чи появи загрозливих структурних змін у тканинах внутрішніх статевих органах.

Дбайте про своє здоров'я та не зволікайте з візитом до лікаря.

Читати інші статті