Меланома

Причини розвитку меланоми

Пухлина переважно локалізується в шкірі, значно рідше в сітківці ока, на слизових оболонках (порожнина рота і носа, періанальної і вульвовагінальної областях). Метастазує майже в усі органи через лімфу і кров. Метастази меланоми з'являються вже протягом першого року від початку захворювання. Першими уражаються лімфатичні вузли, пізніше - легені, печінка, кістки та головний мозок.

Стадія захворювання залежить від глибини проростання пухлини в товщу шкіри. 

Розрізняють 4 стадії меланоми:

І та ІІ стадії — місцеві, вважаються умовно виліковними; 

при ІІІ стадії — з'являються метастази пухлини в регіонарних лімфовузлах;

IV стадія ставиться тоді, коли виявляються метастази меланоми у віддалені органи. 

III та IV стадії меланоми характеризуються швидким та агресивним перебігом і несприятливим прогнозом.

До причин виникнення меланоми відносяться:

• постійне травмування невусів;
• довготривала та постійна дія ультрафіолету на шкіру;
• наявність родичів, в анамнезі яких є меланома.

Фактори, які збільшують ризик розвитку злоякісного невуса:

• Наявність родимки, яка постійно травмується;
• Генетична спадковість до онкологічних захворювань (наявністю в найближчих родичів раку шкіри, меланоми, інших злоякісних пухлин);
• Світла шкіра, руде волосся та велика кількість невусів на тілі;
• Наявність захворювань шкіри, що провокують появу меланом (хвороба Дюбрея, пігментна ксеродерма та інші).

Розрізняють також так звані “безпігментні” меланоми, що часто зявляються на слизових оболонках внутрішніх органів. Відсутність пігменту та розташування на внутрішніх органах робить неможливою діагностику хвороби на ранніх стадіях. Часто, безпігментні меланоми проявляються у вигляді метастазів в лімфатичних вузлах, або злоякісних вогнищ у внутрішніх органах.

Симптоми та діагностика

Основним симптомом меланоми є поява на тілі “родимки”, яка за своєю формою та кольором відрізняється від інших невусів на шкірі, або є єдиним пігментним утворенням. На початкових стадіях, меланома не відрізняється візуально від звичайного невуса. Визначити злоякісність пігментного утворення можна лише за допомогою дерматоскопа. 

Основними клінічними ознаками меланоми є:

• пігментний невус, який не має чітких контурів;
• невус неоднорідного, неприроднього кольору (з синіми, чорними, фіолетовими включеннями);
• симптом “гидкого каченяти” - визначається тоді, коли серед безлічі невусів на тілі є один, що радикально відрізняється від інших;
• пігментний невус, який швидко росте, змінює колір;
• зникання пігменту всередині, або по периферії родимки, яка раніше була однорідного темного кольору;
• збільшення лімфовузлів поблизу підозрілого невусу;
• поява червоного “вінчика” навколо невуса;
• наявність сателітів (маленьких пігментних вкраплень) поблизу підозрілої родимки.

Діагностики меланоми проводиться в три етапи:

• Дерматоскопічне обстеження хворого та клінічний огляд лікарем дерматологом;
• взяття біопсії;
• УЗД регіонарних лімфовузлів (для виявлення можливого метастазування);

Запідозрити меланому можливо під час клінічного огляду пацієнта, та встановлення діагнозу базується лише на результатах біопсії (до- або післяопераційної).

Лікування

Лікування меланоми полягає у висіченні новоутворення широко під загальним знеболенням.

Меланома малочутлива до хіміотерапевтичного та променевого лікування. Можливе проведення таргетного лікування, за наявності встановленого факту BRAF мутації. Інший вид медикаментозного лікування, який показаний при меланомі — імунотерапія. Всі види лікування можуть бути проведені як в монорежимі, так і в поєднанні.

Профілактика меланоми полягає в униканні надлишкової інсоляції та ранньому виявленні злоякісних невусів.